Рак сечового міхура

Рак сечового міхура

Злоякісні пухлини сечового міхура є другими за поширеністю серед урологічних онкологічних захворювань, і їх частота продовжує зростати. Існують злоякісні та доброякісні пухлини сечового міхура. Вони становлять 7% всіх злоякісних новоутворень у чоловіків і 3% у жінок.

Більшість злоякісних пухлин виникають у епітелі сечового міхура (уротелії). Середній вік на момент встановлення діагнозу – 65 років.

До групи підвищеного ризику належать люди, які мають хронічні інфекції сечового міхура або сечові камені.

Причини розвитку раку сечового міхура

• Куріння – головний фактор ризику,
• Вплив промислових хімічних речовин, зокрема ароматичних амінів, що використовуються у гумовій та хімічній промисловості.

Основні симптоми

Найпоширенішим симптомом є кров у сечі (гематурія). Кров може бути присутня в усьому об’ємі сечі. Спочатку кров не завжди помітна неозброєним оком і може бути виявлена лише під час лабораторного аналізу сечі.

До інших симптомів належать:

• Проблеми з сечовипусканням,
• Біль під час сечовипускання,
• Часті позиви до сечовипускання,
• Несподівані сильні позиви до сечовипускання.

Ці симптоми часто вказують на пізнішу стадію захворювання.

Діагностика раку сечового міхура

Для визначення діагнозу та стадії захворювання необхідно пройти комплексне обстеження:

1. Лабораторний аналіз сечі (цитологічне дослідження).
2. Уретроцистоскопія – ендоскопічне дослідження сечового міхура та нижніх сечових шляхів. Дозволяє взяти зразок тканини для гістологічного аналізу.
3. Додаткові методи візуалізації, такі як:
   • КТ органів малого таза,
   • Ультразвукове дослідження черевної порожнини,
   • Інтравенозна урографія.

Для оцінки поширеності захворювання та підбору лікування можуть також використовуватися:

• Рентгенографія легень,
• Сцинтиграфія скелета (радіонуклідне обстеження кісток).

Рання діагностика є ключем до успішного лікування, тому не варто ігнорувати симптоми та відкладати візит до лікаря.